Завантаження...Крокую в безодню маленькими кроками.
Дивлюся на небо химерне звисока.
Всесвіт забитий брудними стоками,
Всесвіт кричить, але тихо так.
Міряю будні чужими штампами,
Нам вже не довго лишилось гратися.
Вся моя сутність лежить між датами—
Прагне нарешті комусь піддатися.
Ваша любов вже свербить по тілу
Буду відверта. Потрібно вмитися.
Тут все не так, як би ми хотіли,
Але є мить, щоби в ній лишитися.
Всесвіт— моє ритуальне коло,
Тут моє серце тяжіє гідністю
В ньому я вчусь володіти словом
Кліткою. Ґратами. Вічністю.
15.08.25