Поетичний конкурс
“Рожева мрія. Другий вихід у небо”
оголошує
початок нового конкурсу
на тему
“Кохання і війна”
Працюємо за інформаційної підтримки Українського інституту Книги та Національної спілки письменників України.
Що допомагає нам вижити під час війни?
Що зберігає душу і розум?
Можливо, це ЛЮБОВ до коханого, до батьків, дітей і друзів, рідної землі, батьківської хати, рідної мови…
Під бомбами, серед зруйнованих міст ми гостро потребуємо тепла і підтримки. Війна стискає час і накладає на життя відчуття швидкоплинності та приреченості.
Почуття спалахують і дозрівають за лічені дні, бо завтра може не настати. Емоції надзвичайно інтенсивні — вони яскравіші, гостріші, бо контрастують зі смертю. Майбутнє — невідоме.
Сучасні виклики змушують нас по-новому поглянути на любов, її силу та крихкість у воєнний час. Тому головною темою нового Всенародного поетичного конкурсу “Рожева мрія” стає КОХАННЯ.
Що тепер для вас любов?
Як це – кохати під бомбами?
Це спроба утримати сенс у хаосі?
Це форма боротьби за життя?
Спосіб зберегти ідентичність, співчуття і людяність у нелюдських умовах?
Це про одне побачення – як ціле життя…Про листи, яких не дочекався…Коли почуття живе поруч із жалобою…
Про перший дотик і перші сльози після фронту…Про самотність і відчай…Це про спосіб зберегти себе у світі, що руйнується…
Мова творів – українська.
Участь у конкурсі – безкоштовна.
Кількість: до 100 текстів від одного автора, по десять на кожну тему.
Терміни приймання текстів на конкурс:
з 6 листопада 2025 до 4 квітня 2026 року включно до 00:00 по Києву.
Не приймаються тексти, що:
– пропагують насильство, дискримінацію, мову ворожнечі;
– містять нецензурну лексику;
– порушують чинне законодавство України.
Обсяг поетичного твору:
Мінімум — 8 рядків.
Максимум — 52 рядки.
Обрані суддями поетичні твори ми плануємо надрукувати у антології.
Передбачається, як і попереднього разу, розповсюдження книги по обласних бібліотеках України.
Автори, тексти яких за вибором журі увійдуть до антології, укладають з нами договір — це обов’язкова умова для публікації творів у поетичному збірнику. Ми дотримуємося професійних стандартів видавничої справи, адже жодне видавництво не працює без контрактів.
Переможців народного поетичного конкурсу “Рожева мрія. Другий вихід у небо» чекатимуть Дипломи і грошові винагороди:
Гран-прі — 20 000 грн.
ІІ місце — 5 000 грн.
ІІІ місце — 4 000 грн.
(Виграші та призи, отримані фізичними особами в Україні, підлягають оподаткуванню відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ)
Ці винагороди — не лише матеріальна підтримка, а й символ віри в українську поезію.
Теми:
1.Чи існує кохання взагалі? (Роздуми)
–чи справді любов існує? (спроба розібратися: кохання — це глибоке почуття, чи лише хімія і сучасна культурна конструкція?)
-кохання — винахід поетів і Голлівуду? (про романтизоване уявлення, кліше із американських фільмів — і яка реальність за цим фасадом)
–чи існує життя після укладення шлюбу? Вірність – чеснота чи обмеження? «На віки вічні» – благородна мета чи прокляття?
–кохати чи не кохати? (про вибір: жити для себе, без емоційних гойдалок, дружба-свобода-незалежність чи ризикувати, відкриваючи серце іншому, брати на себе психологічну відповідальність за іншу людину)
–перше кохання — як перший млинець: не завжди вдається (про наївність, помилки, і перші рани, які навчають (чи калічать?) на все життя).
-перше кохання — навіки в серці (про те, що залишилось глибоко всередині, попри нові стосунки) чи стала свобода обирати кохання благом, чи тягарем?
–Роздуми між минулим і сучасністю;
-шлюб за домовленістю vs сучасна свобода волі кохати не існує — кохання обирає нас (про приреченість, долю, фатум, карму, випадковості не випадкові?)
–ілюзія контролю в стосунках (хто ти? тиран, лідер, покоївка, няня, психотерапевт, мама, кінь, що тягне все на собі, чоловік, що більше «не вивозить», знервована, «пропрацьована», «духовна» ти і твій адекватний хлопець, який змушений це все вислуховувати)
–кохання як свобода, а не залежність (справжнє кохання — це не злиття і не втрата себе, а підтримка і свобода бути собою)
–танго пристрасті й байдужості (про непередбачуваність стосунків, що живуть на грані: до скону разом і розходимося/вогонь почуттів і телефонний блок)
-любов, що зруйнувала, і та, що зцілила (про дві різні історії в одному житті)
2. Любов, що проходить крізь війну.
-Зустріч після багатьох років розлуки: як він змінився, став серйознішим;
– вона повернулась з-за кордону (там працювала /відпочивала): чи є ще теми для розмов, чи є про що мовчати, чи змінились цінності, настрій, ролі у стосунках, як бачать майбутнє;
– одне побачення — усе життя: про неймовірну силу миті, яка залишила слід на наступний рік, до наступного побачення;
– перша ніч разом — після дев’яти місяців фронту;
–про емоційну силу повернення, про тишу, сльози і торкання після довгої розлуки; три зустрічі — три етапи одного кохання; еволюція кохання: вчора і сьогодні (про нові обставини життя, сирени і напруга); щоденна надія, що «повернеться живим», він сказав «люблю» перед штурмом;
–блекаути, переїзди, психологічний біль війни – що залишить війна — рану чи вдячність? Взаємопідтримку чи ненависть? Згуртованність чи скандали?
–(її/його) телефон, що мовчить.
–любов через фронт (про двох, розділених війною: він — на передовій, вона — в тилу;
–весілля між тривогами (про закоханих, які вирішили одружитися попри сирени, невизначеність і війну)
–про несподіване кохання у волонтерському центрі/кухні для ЗСУ/на фронті:
-вони боролися разом — і вижили разом (про пару, яка служить в одному підрозділі, або волонтерить пліч-о-пліч).
–ми зустрілись в укритті (історія випадкового знайомства під час повітряної тривоги, що стала початком великого кохання)
-про зізнання в коханні, зроблене на межі життя і смерті.
-врятоване коханням життя: коли любов стала рятівною силою в найтемніший період.
-Любити — відпустити — про кохання, де щастя іншого важливіше за власну прив’язаність.
3.Кохання і смерть.
-Люблю того, хто не повернеться з війни — але життя йде далі.
-Про зраду в очах суспільства і боротьбу з провиною, коли серце знаходить інше серце, ще не попрощавшись із минулим.
-коли твій коханий — у списку безвісти зниклих.
-Про біль, очікування і надію, що не згасає навіть після місяців мовчання.
-Любов і втрати: як я знову навчився (научилася) любити після похоронів.
-Про нове кохання після загибелі чоловіка/дружини на війні — болісне, але живе.
-Любов до того, кого вже немає: про втрату коханої людини і життя з пам’яттю про неї.
-Кохання в листах, що ніколи не були надіслані: про те, що залишилося лише в серці і на папері.
–Голоси мертвих: загибла на війні людина веде монолог про війну, кохання, чи батьківщину. «Монолог предмета», який розповідає про колишнього власника, що загинув через війну, що його чекала донька, чи кохання, чи мати…
4.Кохання на відстані.
–Кохання крізь кордони й фронти. Відстань тепер — не лише кілометри, а межа між миром і війною, життям і чеканням.
–Випробування часом і тишею. Коли дні рахуються повідомленнями, а мовчання стає важчим за кулі.
–Сила довіри. Такі стосунки тримаються не на близькості тіл, а на вірності серця.
–Технології замість доторків. Екрани стають вікнами у любов — відеодзвінки, листи, голосові повідомлення замінюють присутність.
–Емоційна напруга. Від страху за життя до радості від короткого “Я живий” — почуття коливаються між надією й болем.
– Ідеалізація і спогади. На відстані кохана людина стає образом, пам’яттю, символом — не завжди реальністю.
–Загартування любові. Тільки глибоке почуття здатне витримати випробування війною, розлукою, невизначеністю.
– Перетворення болю на натхнення. Листи, поезія, фотографії — спроба втримати зв’язок, дати відстані зміст і форму.
–Вибір щодня. Кохання на відстані — це постійне “так”, сказане попри страх, втому і спокусу здатися.
–кохання на відстані (про довіру, листи, дзвінки, секс, плітки)
5.Самотність і нерозділене кохання.
-Любов, що не зустрілася. Найболючіша форма кохання — коли почуття живе в одному серці, а інше мовчить.
-Самотність як відлуння. У тиші відсутності народжується внутрішній діалог — із собою, з Богом, з образом того, кого не поруч.
-Потреба бути почутим. Нерозділене кохання — це прагнення, щоб світ помітив твій біль, визнав його справжнім.
-Війна як множення самотності. Коли розлука і втрата стають не вибором, а обставиною, самотність набуває національного масштабу.
-Пам’ять замість присутності. Ми тримаємо людину в серці, навіть коли її вже немає — живу чи загиблу, близьку чи недосяжну.
-Ілюзія й ідеалізація. У нерозділеному коханні ми часто любимо не людину, а її уявний образ, створений із мрії, з тіні.
-Самотність як шлях до глибини. У відчаї серце відкривається до справжнього — до себе, до вищої любові, до творчості.
-Перетворення болю на мистецтво. Самотні серця часто стають джерелом найщирішої поезії — бо слово замінює обійми.
-Любов без відповіді — теж любов. Вона не вимагає взаємності, її цінність — у самому почутті, у здатності відчувати глибоко.
-Самотність як очищення. Це не лише страждання, а й шлях до внутрішньої свободи: коли ти вчишся бути повним навіть наодинці.
6.Темна сторона кохання: зрада, токсичне кохання, втрата особистих кордонів.
–Люблю, а мене — ні: про одностороннє кохання, очікування, ілюзії, які боляче розвіюються.
–любити — значить мовчати? (про стосунки, у яких твоя думка не важить, і любов— це лише пристосування)
–кохання, в якому я загубила себе (про поступову втрату самоцінності, стирання особистих кордонів.
–Кохання з нарцисом (про маніпуляції, самозакоханість партнера й емоційне вигорання іншого).
–Б’є — значить любить? (небезпечний стереотип про насильство у “любові”).
-любов і функції (про кохання, в якому тебе не бачать як людину — лише як зручність, ресурс, статус)
–В її очах — лише рахунок, не серце (Про меркантильну любов, що базується на вигоді, а не на почуттях.
–Любов — це не тюрма (Про ревнощі, контроль, заборони під виглядом турботи й “щирих почуттів”).
–У нас була пристрасть, але не свобода (Про залежність, пристрасть, які спалюють, але не гріють.
–Зі мною ти будував себе, а мене — руйнував.
–Люблю тебе — і ще когось: Про відкриті стосунки, у яких любов не обмежується одним серцем, але тягне за собою біль, ревнощі, сумніви.
–Коли я — одна з трьох: про досвід бути «другою» чи «третім» у стосунках, де немає винних, але багато втрат.
–Вільні стосунки: свобода чи втеча від відповідальності? Поетичне осмислення гібридної форми кохання — чи це справжня зрілість, чи страх глибини?
–Спати з іншим — але все ще любити тебе? Про тілесну зраду у вільних стосунках, коли тіло не належить, а душа — все ще поруч.
–Ми дозволили одне одному бути з іншими — і втратили одне одного: Про тонку грань між свободою і байдужістю, між «ми» і «я».
–Зрада на війні: провина чи виживання? Про ситуації, коли в тилу щось зламалося, поки хтось воював — і ніхто не може сказати, хто винен.
–Ти в окопі — а вона вже з іншим: про біль фронтового бійця, якому пишуть менше, ніж раніше, і про зраду, яка в тилу виглядає “нормальною”.
–Ми зраджували одне одного з дозволу — але все одно боліло: про парадокс: коли відкриті стосунки стають ще більш болючими, ніж традиційні зради.
–Вільні стосунки — звільнення від любові? Про підміну понять, коли свобода стає просто втечею від близькості.
-Кохання до ворога: про почуття, які суперечать логіці та моральним
переконанням.
7 Любов до дому, до рідної хати, до землі, до Батьківщини, до мови, до дітей і батьків.
–Коріння — почуття належності до землі, де народився; любов до запаху саду, до тіней дитинства, до колискової матері.
-Пам’ять роду — відчуття невидимого зв’язку з предками, які передали мову, хліб, традиції, молитву.
-Дім як серце світу — простір, де тепло рук рідних лікує втому, а навіть мовчання має голос любові.
-Батьківська ніжність — спогад про руки, що вели, і голос, що навчав не зраджувати себе.
-Материнська пісня — джерело мови й віри, де кожен звук — оберіг.
-Діти як продовження дому — у їхніх очах — надія, що любов і мова не зникнуть.
-Мова як кров і пісня — вона зшиває душу з Батьківщиною, дає змогу говорити з предками й небом.
-Любов до землі — як до живої істоти, що дихає, родить, терпить і чекає повернення.
-Біль вигнання — туга за домом, який зруйновано війною чи розлукою, але живе в серці, як святиня.
-Подяка і служіння — любов, що проявляється не лише в словах, а в ділі: посадити дерево, навчити дитину, захистити свою землю.
8.Кохання у зрілому віці.
–Після 40 — кохати з розумом чи з серцем?Про те, як змінюється сприйняття любові з віком, і чи справді після 40 легше або важче кохати.
–Кохання не має вікових рамок: Про паростки почуттів у тих, хто вже давно не чекав на любов, і чому серцю все одно скільки років.
–У старості — менше пристрасті, але більше ніжності?
–Про глибоке, спокійне, тепле кохання, яке не потребує слів і доведень.
–Про ніжність, пам’ять, і глибоку тишу двох сердець у літньому віці.
9. Любов як творчість: натхнення, що народжує слово, музику, картину.
–Полум’я натхнення — любов запалює внутрішнє світло, з якого народжується слово, звук чи барва.
–Єдність серця й краси — почуття стає формою мистецтва, коли душа говорить мовою гармонії.
–Муза і творець — любов відкриває двері до несвідомого, де живе джерело образів, мелодій і віршів.
–Перетворення болю — навіть страждання у любові стає матеріалом для творення, перетікає в музику, полотно чи поезію.
–Безсмертя через творчість — любов, втілена в мистецтві, не зникає: вона живе у кожному, хто доторкнеться до створеного.
10. Любов духовна: віра, милосердя, прощення.
–Любов, що змінює: трансформація через кохання. Любов до життя.
– кохання показує нам, ким ми є насправді, і змушує рости.
–справжня любов очищує, як вогонь, від егоїзму та страху.
–у любові людина відкриває нову себе, здатну відчувати глибше й діяти сміливіше.
–кожне почуття приходить, щоб навчити — прийняттю, ніжності, терпінню.
–навіть розставання може стати етапом духовного зростання.
– любов вчить шанувати кожен день, як щось священне.
– духовна любов не прагне володіти, вона освітлює, як полум’я свічки, не спалюючи.
– навіть у найтемніші часи вона зберігає переконання, що любов сильніша за ненависть.
– Милосердя як дія — любов, що проявляється не словами, а допомогою, співчуттям, добром.
-Прощення як визволення — через любов людина вчиться звільнятися від болю й образ.
-Єдність із вічністю — духовна любов веде до відчуття зв’язку з Богом, світом, усім живим.