Ти мене перечекай, перетни.
Хай твої очі наповняться стиглими вишнями.
Дощ перетворить в багнюку твої сліди,—
Я так хотіла б кохати тебе як ближнього.
Скільки потрібно любові твоїй монет?
/В цьому саду бракує сліпого сонця/
Шафі твоїй пасуватиме мій скелет—
Розкради мене на метафори, не соромся.
Розклади мене на епітети вправно, чемно.
Прощавай. Не забудь поливати квіти.
В твоєму саду досі доволі темно
Втім, і тобі вже нічого давно
Не світить.
05.09.25

